Хронічний холецистит, лікування, симптоми, ознаки, причини

 Причини хронічного холециститу В основі розвитку хронічного холециститу лежать ті ж процеси, що і при формуванні гострого. Симптоми і ознаки хронічного холециститу Захворювання може протікати по-різному. У деяких випадках в період ремісії скарг у хворого немає взагалі, а при загостреннях розвивається класичний напад гострого холециститу. Однак цей варіант не найчастіший. Зазвичай навіть поза загостренням пацієнта турбують важкість у правому підребер'ї після їжі, гіркота в роті вранці, періодична нудота. При цьому температура тіла залишається нормальною. Ускладнення хронічного холециститу Серед ускладнень можливо в першу чергу загострення холециститу. Крім того, захворювання може призвести до появи у хворого панкреатиту. Обстеження хронічного холециститу При хронічному холециститі може бути виконано дуоденальне зондування. При цьому в порції жовчі, яку добувають з міхура, знаходять велику кількість лейкоцитів, які іноді навіть збираються в скупчення. Крім цього, сама жовч виглядає непрозорою, в ній присутня велика кількість пластівців. У багатьох випадках вона має домішка слизу і містить безліч епітеліальних клітин, чого в нормі бути не повинно. Змінюються її фізико-хімічні властивості: при запаленні жовчного міхура відбувається зменшення р Н, т. Е. Жовч стає більш кислою, і зниження її питомої щільності. При проведенні бактеріологічного дослідження (посів жовчі) і вивченні її під мікроскопом виявляють шкідливі мікроорганізми. Важливою діагностичною процедурою є УЗД. Серед ультразвукових ознак хронічного холециститу - збільшення товщини і щільності стінок жовчного міхура, а також їх деформація. При зміні властивостей жовчі в міхурі може бути помітний «осад», що складається з кристалічних елементів. Якщо у хворого вже сформувалися камені, вони також добре видно. При тривалому існуванні хвороби можлива поява спайок - тяжів, що складаються з сполучної тканини. Вони формуються в просвіті міхура, а також за його межами, між міхуром і сусідніми органами. У діагностиці хронічного холециститу дуже корисно рентгенологічне обстеження. На оглядовому знімку черевної порожнини камені можуть бути і не видно, за умови, якщо складаються переважно з холестерину та його сполук. З цієї причини дослідження проводять з контрастом. Пацієнт або випиває його (пероральна холецістохолангіографія), або одержує внутрішньовенно (внутрішньовенна холецістохолангіографія). Речовина виводиться печінкою в жовч, фарбуючи міхур і протоки зсередини. Тому на знімках стають видно камені, їх розмір і розташування, а також зміни структури жовчного міхура. Поставити діагноз холециститу можна за допомогою методики термографії, Ділянки тіла з підвищеною температурою випускають інфрачервоні промені, які реєструються приладом. При цьому захворюванні температура жовчного міхура зростає в середньому на 0,5-2 градуси. При необхідності може бути виконано радіоізотопне дослідження. При цьому в організм пацієнтові вводять мічений технецій, який виводиться з жовчю і дозволяє побачити контури органів жовчовивідної системи при скануванні. При виконанні загального аналізу крові результат залежить від того, наскільки виражений запальний процес в той чи інший момент. Коли він наростає, це виражається підвищенням рівня лейкоцитів і зростанням ШОЕ. У біохімічному аналізі в період загострення відбувається зростання вмісту фібрину і сіалових кислот. Догляд та лікування хронічного холециститу безкам'яний холецистит лікують амбулаторно або, при загостреннях, в терапевтичному стаціонарі. При вираженому загостренні хворому призначають постільний режим на 2-3 дні. Всім пацієнтам рекомендується дотримання дієти. Серед лікарських препаратів застосовують антибактеріальні засоби, зазвичай поєднують прийом бета-лактамів (цефтриаксон, амоксиклав і т. П.) З метронідазолом. Курс антибіотиків проводять протягом 7-10 днів. Паралельно з ними призначають вітаміни групи В, спазмолітики для зменшення болю (но-шпа, баралгін). Якщо в просвіті жовчного міхура і протока не виявляють каменів, хворим рекомендують прийом жовчогінних препаратів і травних ферментів (фестал, мезим). Калькульознийхолецистит зазвичай лікують хірургічно, шляхом видалення жовчного міхура - холецистектомії. З фізіотерапевтичних методик протизапальною дією володіють УВЧ-терапія та електрофорез. При бескаменном холециститі також можна призначити електростимуляцію жовчного міхура, за допомогою якої активізується його скорочувальна здатність і вироблення жовчі. При стихає загостренні рекомендується призначення вуглекислих та інших лікувальних ванн, а також грязелікування. У ремісію хворі можуть бути спрямовані на курорти з мінеральними водами (Боржомі, Єсентуки).